Стінівки. Етикет

Навчальний заклад

Навчальний заклад - це храм знань, де зосереджено думки, піз­нання, почуття, вчинки. Саме в навчальному закладі знаходиться коріння всього кращого, чистого, корисного, що є в кожній людині. Як річка витікає із джерела, так і діяння людини, все її творче життя беруть початок у навчальному закладі. І чим більше осягнуто людиною в шкільні роки, тим пліднішим і змістовнішим буде її наступне життя.

Освіченій людині притаманні великі знання, звич­ка думати, шляхетність почуттів.

Шкільні уроки, позакласні заняття, гуртки, шкільні свя­та, екскурсії - все це сприяє пізнанню нового, закріпленню набутого та збагаченню духовного світу людини. Тільки від самої людини залежить, чи захоче вона пізнавати нове, запам'ятовувати і навчатися.

Прогулюючи заняття або виконуючи на уроці історії завдання з математики, чи взагалі нічим не займатися - ви втрачаєте можливість збагатити свою пам'ять і розум; осягнути досягнення людства. А у майбутньому може ста­тися так, що недочуте  на уроках поставить вас у незручне становище, ви відчуєте себе на досить низькому загальному рівні знань, вам буде соромно за себе і дуже непросто надолужувати прогаяне.

Безкультурність та невихованість неможливо приховати від сторонніх людей; треба не при­ховувати, а позбавлятися їх.

Шкільне майно.

Псування шкільного майна, як і биття вуличних ліхта­рів, ламання вуличних телефонних апаратів і багато чого іншого - це справжні крадіжки і хуліганство. Це ж стосу­ється і шкільних підручників. Невже не соромно буде пере­давати своїм молодшим товаришам потерті і брудні книж­ки, по яких їм ще треба буде вчитися?

Людина будь-якого віку, дитина чи дорослий, має ставитися до всього, що її оточує, з позицій господаря, захисника, вчителя.

Ставлення до навчального закладу.

Як же себе поводити в навчальному закладі? Поведінка будь-якої людини у великому колективі визначається не тільки знан­нями переліку дозволеного і забороненого, а й тими по­чуттями, з якими вона ставиться до оточуючих. Учень, який дивиться на навчання, як на неминуче зло, як на повинність,— ніколи не зможе поводити себе як слід.

Ставлення до вчителя.

Пам'ятайте, якщо ви легковажно ставитеся до вчите­ля, якщо ви не розумієте і не відчуваєте всю складність його роботи,— ви безрозсудно, безвідповідально, марно втрачаєте запропоновані вам великі людські цінності Робо­та вчителя - це праця серця і творча мудрість розуму.

Скільки сил, енергії, сердечної щедрості і доброти не­обхідно мати, щоб живити, піднімати, підтримувати, керу­вати; якою мудрою людиною треба бути, щоб вчити інших працювати, жити, бути гідним членом суспільства.

Мета навчання в навчальному закладі.

Мета навчання  - отримати якомога більше знань для удосконалення самого себе, а потім і навколишнього світу. Багато коштів витрачається на підтримку приміщення навчального закладу в належному стані. Тисячі вчителів (у межах держави) віддають дітям свої знання і сили. Тільки беріть їх!

Чому ж так буває, що деякі учні думають лише про те, як би не скористатися усім запропонованим — прогулюють уроки, не готують домашніх завдань? Чим же вони зайня­ті? Чого хочуть? Нічого не робити і отримувати тільки пози­тивні оцінки?

А знання? Чому для деяких учнів запропоновані знан­ня не мають значення? ! ці учні списують, прислуха­ються до підказок, "хворіють" перед тематичним оцінюванням або вишукують "серйозні" аргументи,

У житті на кожному кроці - або іспит, або контрольна робота. А спитати буває ні в кого, і ніхто не допоможе і не підкаже. Доводиться розраховувати тільки на себе, на свої знання. Нехай найвищий бал за поведінку буде у тому, який видасть вам життя - повага до вас тих, хто залишиться після вас.

Якщо ви навчитеся ставитися до навчального закладу, як до друго­го свого дому, якщо зумієте побачити в своїх учителях друзів і порадників, завжди готових поділитися своїм дос­відом і знаннями, ваша поведінка зміниться.

Поводження біля дошки.

Як же поводить себе в навчальному закладі  біля дошки вихована людина?

·      Коли викликають вас до дошки, не виказуйте всім своїм виглядом, що вам це неприємно. Не прикидай­теся, наче ніяк не можете піднятися зі стільця, і не плентай­теся до дошки, наче йдете босим по колючому дроту.

·       Вий­міть руки із кишень, відведіть погляд від стелі - там нічого не написано. Цим ви тільки можете поглибити неприємне враження, якщо ще й не вивчили яке-небудь правило чи формулу.

Коли йдете до дошки, пам'ятайте: відсутність знань не можна нічим замінити чи приховати, а от поводити себе пристойно можна і потрібно за будь-яких обставин. І, що найголовніше, — ніколи не покладайтеся на інших.

Домашні завдання.

Якщо ви не приготували домашнє завдання, майте мужність встати і сказати про це. Вчитель зуміє оцінити чесність і сміливість. І голову за це не відірвуть. А от спису­вати, та ще й систематично, - це безвідповідально, це ро­бить із людини споживача, який живе за чужий рахунок.

Невелика радість стояти перед цілим класом і читати те, що написала вам на аркуші сусідка по парті, користува­тися її підказкою, бо ви в такому випадку більший ледар і дурніший за ту дівчину. Людина, яка хоч трошки поважає себе, не поставить себе в подібне становище.

Хороший учень може допомагати товаришам, які гір­ше знають предмет, - пояснити, роз'яснити їм незрозумілі місця. Цим він підтримує репутацію порядного, розумного товариша. Але, не ризикуючи своєю репутацією доброго товариша, може відмовити дати зошита для списування своєму одногрупнику, який любить жити за чужий раху­нок.

Пропуски занять без поважних причин.

Пропуски занять без поважних причин – це безвідповідальність, прояв ледарства, страху перед невивченим уроком.

Поводження з одногрупниками.

·      Штовхнувши когось випадково, треба вибачитися, тим більше, перед дівчинкою; пропускати дівчат у дверях першими — також обов'язково, та слід ще й допомогти їм відчинити двері.

·      На перерві, якщо ви сидите за партою, а до вас набли­жається дівчина з якимось питанням, хлопець повинен вста­ти і тільки після цього починати розмову.

·      Зустрівши одногрупника на вулиці, треба обов'язково привітатися, а не робити вигляд, ніби ви його не помітили.

·      А коли ви прийшли на вечір разом із од­ногрупниками, то не забивайтеся в куток, і не відпускайте звідти сумнівних зауважень щодо тих, хто на шкільному вечорі відпочиває - танцює, жартує тощо.

·      А коли прийшли до актової зали послухати концерт чи подивитися виставу, не забувайте, без сторон­ніх зауважень, сідати позаду менших, щоб не затуляти їм спиною сцени.

Джентльмен у групі.

Джентльмен оз­начає те ж саме, що й лицар. Це - людина благородна, позитивні якості якої визначають її поведінку. Така людина ніколи не говорить неправди, обов'язково виконує дану комусь обіцянку, не обмовляє людей, не б'є слабшого, не перекладає свою провину на плечі іншого, завжди ввічли­ва й тактовна, вірний друг.

Джентльмен пропустить уперед дівчину; меншого за статурою чи віком захистить від можливої небезпеки. Зате в незнайомому приміщенні, та ще у погано освітленому, джентльмен обов'язково піде вперед першим.

І в гардеробі він не буде розштовхувати всіх; у буфеті не простягне руку за пиріжком через голови молодших учнів, які стоять у черзі. Джентльмен підтри­має того, хто спіткнеться, допоможе піднятися тому, хто впаде. І робитиме це не тому, що хоче, щоб його назива­ли джентльменом, а тому, що інакше він не може, і не зраджує цій своїй принциповій позиції ніде і ніколи.

Конфлікт у групі.

Якщо виникла конфліктна ситуація чи якась суперечка, то існують певні правила поведінки двох сторін, які вступили у конфлікт:

1)      ображена сторона повинна чітко і ясно словесно пояснити своєму товаришу чи подрузі, чим він чи вона нанесли образу і які ви маєте до них претензії.

Зробіть це, не відкладаючи. Не треба накопичувати образи. Краще зразу все поставити на своє місце, все з'ясувати, щоб питання було вичерпано, і продовжувати ставитися один до одного, наче нічого й не було. Якщо таке роз'яснення не приведе до швидкого примирення і один із вас все ще вважає себе ображеним, нічого не вдієш, треба вибачатися;

2)      першим повинен вибачитися той, хто відчуває
себе більш винним. Щоправда, інколи буває важко вста-­
новити справедливість. Тому першим руку дружби подає
той, хто мудріший і хто вихованіший.

Теми бесід з одногрупниками.

Дуже важливо бути приємним і цікавим співбесідни­ком. Але не принижуйте своїх співрозмовників розповідя­ми про сімейні сварки, хвороби, образи, туалети, бо це означатиме, що ваш співрозмовник — приземлена люди­на.

Подорожі, театр, музика, фільми, книжки, спорт, полі­тика, різні уподобання тощо - це дійсно захоплюючі теми для розмов з приятелями, одногрупниками. Згадування про канікули, перебування у таборі відпочинку, походи в гори, поїздки до моря чи річки, в село до родичів, зустрічі з цікавими людьми, пригоди тощо. Це неповний перелік тем для спілкування і тим самим для розширення світогляду.

Поводження при спілкуванні.

·      Спілкуючись, людина іноді робить надто сильні рухи головою, руками, ногами. Треба прямо, але ввічливо й скромно, дивитися в очі співрозмовнику, а не смикати йо­го за руки чи ґудзики, щоб привернути до себе увагу. Тільки очі мають право утримувати увагу, а якщо співроз­мовник не дивиться вам в очі, то краще зупиніться і більше не продовжуйте, він все одно вас не слухає.

·      Ніколи не перебивайте розмову інших людей.

·      Ніколи в товаристві чи компанії не ставайте спиною до інших.

·      Пам'ятайте, бесіда має вестися стримано, неголос­но і, краще за все, без надмірних емоцій.

·      На перерві чи після уроків, на вулиці, вдома, - як і ділова розмова чи листування, — товариські бесіди підпо­рядковані певним правилам. Іноді в компанії кількох хлоп­ців двоє захоплено розмовляють про якісь біологічні проб­леми, зрозумілі тільки їм одним. А інші сумовито мовчать, відчуваючи себе тут зайвими. Тож пам'ятайте - мов­чання віддаляє більше, ніж відстань.

·      Тема бесіди в компанії повинна цікавити всіх присутніх, щоб кожний мав можливість висловити свої міркуван­ня і почути кілька суджень, а не одне авторитетне; і це буде корисно для всіх, хто бере участь у розмові.

·      Крім того, якщо компанія зібралася у вас вдома, то нагадуємо: хороший господар завчасно обмірковує про що буде питати чи що буде розповідати сам. 1, зрозу­міло, не будете ж ви говорити тільки про свої чи чиїсь хвороби, невдачі чи успіхи.

Декілька порад при спілкуванні та веденні бесід.

Хочемо навести декілька порад хлопцям і дівчатам, якими вони можуть скористатися під час спілкування з од­нолітками та дорослими:

1)якомога більше читати книжок, щоб можна бу­ло швидко знайти тему для розмови з будь-якою люди­ною. Уважно прочитана книжка - незамінний чинник удосконалення ваших знань, розширення словникового запасу;

2)читаючи будь-яку інформаційну чи художню літе­ратуру, намагайтеся запам'ятовувати нові для вас сло­ва і при першій нагоді використовуйте їх під час спілкування;

3)використовуйте ті слова, значення яких для вас цілком зрозуміле;

4)уникайте слів-паразитів, наприклад: "розумієте", "знаєте", "так ось", "так би мовити", "тобто", "значить", "взагалі" тощо, — вони тільки засмічують мову і шкодять розмові;

5)не використовуйте безглузді вирази, наприклад, " залізно", "лади", "типу" тощо;

6)не пересипайте свою мову лайливими слова­ми, інакше ви викличете по відношенню до себе презирство оточуючих;

7)будьте в словах такими ж ввічливими, як і у вчин­ках;

8)поважайте співбесідника, не ображайте його презирливим чи насмішкуватим тоном;

9)не повторюйте без потреби поставленого вам запитання. Ви хитруєте, щоб мати більше часу для обдумування відповіді, а співбесіднику здаєтеся тугодумом або дурнішим за нього;

10)не використовуйте без потреби іноземних слів, якщо є аналогічні в рідній мові;

11)не пояснюйте свої слова жестами. Будь-яку думку простіше чітко висловити.